У зв’язку з постійним зростанням цін на енергоносії, вибір самого економічного варіанта опалення постійно актуальне. А якщо враховувати, що система опалення крім відповідності сучасним комфортним умовам проживання, повинна бути ще й фінансово доступною, то вибір залишається невеликий. — Пристрій системи «тепла водяна підлога» — найбільш економічне рішення для обігріву приміщень.

Перевага теплої підлоги в тому, що він рівномірно віддає тепло по всій площі підлоги. При цьому над підлогою тримається температура близько 26-28 о С, на висоті двох метрів – 20-22 о С, а під стелею – всього 16-18 о С. За рахунок такого раціонального використання теплової енергії можна скоротити витрати на опалення на 30 – 50%, залежно від висоти стель.

Виходить, що ногам тепло, а голові прохолодно. При цьому не утворюються протяги, які супроводжують опаленню радіаторами.

Тепла водяна підлога монтується різними способами:

А) Так звана «мокра» технологія, при якій труби з теплоносієм заливаються бетонною стяжкою. Це дуже поширений спосіб, оскільки бетон служить хорошим захистом системи опалення від механічних впливів, і при цьому забезпечується рівномірний розподіл тепла по поверхні підлоги.

Б) Укладання настилу з алюмінієвою плівкою. Тут, як нагрівальний елемент служить термічно ізольована бетонна пластина. У неї вмонтовані труби, по яких циркулює гаряча вода. Укладання відбувається наступним чином: на підготовлену цементно-піщану стяжку і вздовж стін, укладають настил, алюмінієва плівка якого не дає тепла йти в підлогу і стіни. Зверху, за допомогою кріпильних деталей укладають труби і заливають цементним розчином. Після застигання, укладають плитку, ковролін або інше підлогове покриття.

В) «Дерев’яний» спосіб передбачає укладання трубопроводів відразу на чорнову підлогу. Його застосовують тільки тоді, коли неможливо застосувати «мокру» технологію.

Монтажні роботи з установки водяного теплої підлоги можна робити тільки після обов’язкових підготовчих робіт. Для ванної кімнати небажано, якщо після установки теплої підлоги, рівень підлоги стане вище, оскільки у разі затоплення вода буде швидше потрапляти в кімнати. Щоб висота підлоги не збільшилася, потрібно, щоб був запас нижче розрахункового рівня поверхні укладання — не менше 7-ми см.

Якщо під підлогою знаходиться безпосередньо грунт, то потрібно забезпечити надійну гідроізоляцію. Якщо гідроізоляція містить бітум, то під ізоляційний шар, для поділу, стелять шар з поліетиленової плівки або картону. Також потрібні, штукатурні роботи.

Цементо-піщана стяжка повинна бути з ідеальною рівною поверхнею. Нерівність не повинні бути більше 10 мм, оскільки на місці горбів труба може деформуватися і в ній виникне повітряна пробка, яка заважатиме циркуляції теплоносія. Якщо нерівності все ж вийшли, то необхідно зробити додаткову стяжку. При цьому не можна застосовувати сипучі матеріали.

Встановлюють систему водяного теплої підлоги, коли стяжка стане зовсім сухою.

Найвищу віддачу отримують від установки теплих водяних підлог, в кухнях, ванних кімнатах, — там, де в якості підлогового покриття використовується керамічна плитка, володіє високою теплопровідністю. Завдяки такій властивості плитки, забезпечується швидке прогрівання приміщення.


В інших житлових кімнатах теж можна встановлювати водяна тепла підлога. Тільки через те, що в спальнях і інших кімнатах покриттям підлоги служать лінолеум, паркет або ковролін з відносно невисокою теплопровідністю, ефективність теплої підлоги буде меншою. Та ще з часом, через вплив температури, лінолеум розм’якшується і швидше псується, а паркет просто розсихається.

Тому в кімнатах, з такими підлоговими матеріалами, встановлюють меншу температуру теплоносія.

Оригiнал читайте here.

Також читайте

Share →