У квартирі у сім’ї Гінько багато поличок з кубками, пам’ятними тарілками і статуетками з різних змагань. Лена Гінько учасниця Олімпійських ігор в Афінах, єдина з білоруських ходочек, хто пройшов 50 кілометрів і встановив світовий рекорд, Вітя учасник Олімпійських ігор в Атланті, де став п’ятим на дистанції 50 кілометрів, неодноразовий учасник багатоденних змагань «Тур Романд».

Вітя, Льоша і Лена Гінько

— Лена, як познайомилися з Вітею?

-Познайомилися на тренувальних зборах. Коли я починала тренуватися, то на збори мене возили разом з дорослими. Ми довго разом тренувалися, а на змаганнях в Друскінінкаї Вітя зробив мені пропозицію. Так і одружилися.

— Вітя, є самий запам’ятовується старт у кар’єрі?

-Пройшовши більше 140 тисяч кілометрів за свою спортивну кар’єру, я пам’ятаю багато старти, але одним з найцікавіших був мій перший. 18 грудня 1979 я змагався на дистанції три кілометри. На вулиці була мінусова температура, траса, яку відміряли, була покрита льодом, а щоки обпікав жахливий мороз. Йшли ми тоді три кілометри, по відрізку в один кілометр, тобто туди-назад-туди. Поки ми змагалися, судді встигли дати нам старт і прогулятися до фінішу. Вигравши ці змагання, я до сих пір пам’ятаю, про холод і те, як ковзають ноги по зледенілій трасі.

— Ви учасник багатоденних змагань «Тур Романд», ніж вони вам запам’яталися?

— Почну з невеликої передісторії. Заснував ці змагання в 1979 році Андре Хуард і до 2005 року проводив їх щорічно. Зараз змагання не проводяться, але сподіваюся, що незабаром Андре знову збере найвитриваліших ходоків планети. «Тур Романд» проводяться кілька днів по частині Швейцарії Романд, від чого і така назва змагань. З року в рік дистанція, яку повинні були пройти ходоки, змінювалася, від 250 до 300 кілометрів. Виступали від семи до дев’яти днів.

З моїх виступів найбільше запам’ятався 2003 год. Тоді я, Андрій Степанчук і Олексій Андрушівський, виграли командну першість. У тому році ходоки Республіки Білорусь вперше командою посіли перше місце на «Турі Романд»

— А курйози траплялися за спортивну кар’єру?

— Одного разу запізнився на старт. Сталося це в 1990 році на чемпіонаті СРСР. Я пішов перед стартом в туалет і, вийшовши на стадіон, побачив, що стартер вже зробив постріл. На ходу, знявши разміночную форму, я пустився в погоню. До п’ятого кілометру зміг наздогнати основну групу, але до 20-го йшов десятим, а до фінішу прийшов чотирнадцятим.

— А у вас Лена?

— Зовсім недавно трапився. На минулому чемпіонаті світу в Осаці у мене на дистанції розв’язалися шнурки. А це для ходка черева-то втратою ритму, і коли ти зупиняєш, то потім знову знайти потрібний темп дуже складно. До речі у мене таке вперше, завжди дуже уважно ставилася до зав’язування шнурків.

— У спорті у вас були кумири?


— Мені імпонувала Валентина Цибульська, в першу чергу її красивий стиль ходьби. А з чоловіків — це Михайло Хмельницький та Євген Місюля. а Вітя захоплювався Роберт Корженевський.

— Вітя, а чому саме він?

— Не подумайте, що справа в його перемогах, хоча ними я теж захоплювався, але мені він подобався як людина. Роберт завжди міг приділити час, з ним приємно було спілкуватися. Роберт знає багато іноземних мов, у тому числі і російською, тому проблем у спілкуванні не було.

— Лена, вам 31 рік, але в ЗМІ вас вже охрестили словом ветеран, чому?

— А ваш синочок, піде по ваших стопах?

Оригiнал читайте here.

Також читайте

Share →